Консультпункт
ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧА РОБОТА В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ТА ВДОМА
Сьогодні батьків та педагогів перш за все цікавить питання,як саме укріпити здоров’я дітей. Ми всі добре знаємо,що здоров’я кожної людини повинно бути суто особистою справою. Медицина,безумовно,займається цим питанням,але в той момент,коли людина захворіла. Кажуть,що людина – коваль свого щастя,а значить вона повинна бути і ковалем свого здоров’я. Тому в дитини з дня її народження потрібно формувати навички дбайливого ставлення до свого здоров’я.
Останнім часом спостерігається зниження числа абсолютно здорових дітей. І тому головним напрямком педагогічного процесу стало здоровлення дітей.
Турбота про щастя та здоров’я,фізичне і психічне, закладається саме в дитинстві.
Здоров’я дитини,формування характеру,виховання в нього корисних навичок та вмінь – найважливіші задачі,які стоять перед сучасними педагогами. Щоб ця робота мала успіх,батьки повинні стати не тільки спостерігачами,але й безпосередніми учасниками.
ДНЗ забезпечує кваліфіковану турботу про зміцнення і збереження фізичного та психічного здоров’я дітей.
Ось основні напрямки фізкультурно-оздоровчої роботи,яка направлена на оздоровлення дітей,сприяє підвищенню опірності організму вірусним інфекціям,запобігає виникненню гострих захворювань.
1.ОРГАНІЗАЦІЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ.
Перше місце в руховому режимі дітей належить фізкультурно-оздоровчим заняттям. До них відносяться загальновідомі види активності:ранкова гімнастика,рухливі ігри та фізичні вправи під час прогулянок, фізкультхвилинки на заняттях із розумовим навантаженням і фізкультурні паузи між заняттями.
Друге місце в руховому режимі дітей посідають навчальні заняття з фізичної культури як основна форма навчання рухових навичок і розвитку оптимальної рухової активності.
Третє місце приділяється самостійній руховій діяльності,що виникає з ініціативи дітей.
2.ЗАГАРТУВАННЯ
Загартування водою:
· Умивання прохолодною водою обличчя,рук до ліктя;
· Обливання ніг:рекомендується взимку після денного сну,в теплі пори року – перед денним сном. Температура води від +20 С до +18 С. При обливанні водою контрастних температур початкова температура +36 С, кінцева +25С. Супутні заходи:поступування ногами,згинання і розгинання пальців;
· Вологе обтирання тіла рукавичкою або рушничком (тканину краще просочити відваром м’яти,ромашки,чебрецю,любистку).
Для дітей від 3-х років і більше проводиться щодня після ранкової гімнастики або денного сну. Тривалість – 1 хвилина. Вдома – гігієнічний душ(2 рази в тиждень по 1 хвилині для дітей від 4 до 7 років,температура води взимку:починати з 34 С,довести до 28 С).
Загартування повітрям
· Провітрювання кімнат здійснюється через 1,5-2 години,холодної пори року впродовж 15-20 хвилин. Теплої пори року діти навчаються,граються при відчинених фрамугах,температура в приміщенні не вища 19-20 С.
Супутній провітрюванню захід:вологе прибирання помешкання.
· Прогулянка на свіжому повітрі. Оптимально – тричі на день (але не менше двох – до і після денного сну).
Супутні заходи:ігри,праця в природі,самостійна рухова діяльність,колективне виконання загально розвивальних вправ,рухливих ігор.
· Денний сон при відчинених вікнах,фрамугах. Температура в спальні – 14-15 С.
3.ЩОДЕННЕ ПРОВЕДЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО ТА ТОЧКОВОГО МАСАЖУ.
4.ПРОВЕДЕННЯ ФІТОТЕРАПІЇ.
Полоскання ротової порожнини,промивання носа відваром лікарських трав. Вітамінні коктейлі з використанням цілющих трав,оздоровлю вальних
Напоїв і чаїв із шипшини,м’яти і горобини.
Фітотерапія під час денного сну (використання подушечок із травами).
5.Правильний режим дня і раціональне харчування дитини.
6.Виховання інтересу до активної рухової діяльності та формування потреби в систематичних заняттях фізкультурою.
ПРОЯВИ ЛЮБОВ ДО ДИТИНИ
Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною та допитливою. З цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається.
Батьківська любов має бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища її форма.
Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися і гарно себе поводити. І лише у такому випадку дитя отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати і виховувати дитину. Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! Ми любимо дитину, навіть якщо вона негарна і зірок з неба не дістає. Ми любимо її, коли вона не виправдовує наших надій. І найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Але це не означає, що будь-який вчинок дитини можна виправдати. Та ми любимо дитину і показуємо їй це, навіть якщо її поведінка далеко не найкраща.
Чи не приводить це до вседозволеності? Ні, просто треба все робити послідовно: спочатку ми наповнюємо серце дитини впевненістю в тому, що вона потрібна, що ми її любимо, а лише потім будемо займатися її вихованням і навчанням.
Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:
1.Перед нами діти.
2.Вони поводять себе як діти.
3.Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
4.Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки і любимо їх, незважаючи на їхні витівки, вони, коли подорослішають, виправляться.
5.Вони повинні догодити нам, щоб заслужити любов. Якщо наша любов умовна, діти її не відчувають. Тоді вони втрачають упевненість у собі і нездатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їх, поводитись більш зріло.
6.Якщо, перш ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їх бачити, вони стануть невпевненими у собі: «Скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривога, занижена самооцінка та озлобленість.
7.Якщо ми любимо їх, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть
контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.
8. Найголовніше - ЛЮБИТИ!
Основні правила батьківської поведінки:
1. Батькам бажано подивитися на будь-яку конфліктну ситуацію «очима
2. дитини».
3. Коли робите зауваження дитині, необхідно обговорювати особливості її поведінки, а не її особистість у цілому.
4. Краще говорити більше про спостереження, а не висновки, навішуючи «ярлики» на дитину і програмуючи її на невдачі.
5. Описуючи поведінку уникайте «Ти завжди...» або «Ти ніколи...». Замість них використовуйте «Коли так пізно повертаються додому, то я відчуваю тривогу, я хвилююсь...», «Мені б хотілось...» або «Я прошу тебе...».
6. Батькам бажано пам'ятати про значення і вплив своїх манер, міміки, жестів, пози на дитину та на сприймання і вирішення конфліктів.
7. Батькам бажано:
8. Реагувати на дитину з теплотою та піклуванням.
9. Хвалити дитину та підтримувати її.
10. Бути уважними до дитини.
11. Навіювати дитині позитивне.
12. Приймати дитину такою, якою вона є.
13. Не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого дитини.
14. Порівнювати дитину частіше із нею (якою вона була раніше), а не з її однолітками, знайомими.
15. Не жити життя замість дитини, але бути поряд з нею для допомоги в разі потреби.
16. Поважати гідність дитини.
17. Не припускати розходження між словами і діями батьків.
18. Намагатися у спілкуванні з дитиною висловлювати свої почуття.
19. Бути для дитини прикладом у словах та вчинках.
20. Виконувати обіцяне.
21. 19.Давати дитині свободу щодо виду діяльності та її форм.
Типові помилки сімейного виховання:
відсутність єдиних вимог до дитини;
формальний характер спілкування з нею;
вседозволеність у діях та вчинках;
безконтрольність збоку батьків;
обожнювання, ідеалізація дитини;
надмірна суворість у вихованні;
відсутність врахування індивідуально-психологічних та вікових особливостей
дитини.
Характеристики партнерської сім'ї:
відсутність секретів та таємниць між членами сім'ї; гнучкі правила розпорядку; розподіл економічної відповідальності;
домашня робота й обов'язки розподіляються на засадах рівноправ'я;
повага до особистого життя членів сім'ї; основою дисципліни є повага та довіра; батьківські обов'язки розподіляються рівноправно; зроблені помилки визнаються;
члени сім'ї беруть на себе відповідальність за проблеми, які виникають.
